Представники системи кримінального правосуддя часто називають наркосуди одним із найбільш успішних проєктів щодо зниження повторної злочинності серед засуджених із залежністю від психоактивних речовин, включаючи алкоголь. Лікарі, юристи і правозахисники критикують наркосуди, вказуючи на те, що дуже часто наркосуди є незграбною спробою пом’якшити негативні наслідки надмірної широкої каральної машини кримінального правосуддя по відношенню до людей, які втягнуті в жорна кримінального правосуддя завдяки необгрунтовано широкої криміналізації наркотиків. Висновки про ефективність наркосудів можна зробити лише з огляду на особливості наркополітики певної країни, у межах якої наркосуди зародилися і продовжують існувати.
Загальна назва “наркосуди” (drug courts) або “суди з доступом до лікування наркоманії” (drug treatment courts) закріпилася за спеціалізованими судами переважно у країнах загальної системи права, де суддя має широку свободу розсуду у питаннях вибору заходів покарання, які найбільш відповідають особі підсудного, включаючи стан його здоров’я. Основна ідея наркосуду полягає в тому, щоб надати підсудному із залежністю від наркотиків та/або психічним розладом можливість пройти лікування та реабілітацію замість покарання. Як правило, крім спеціалізованого судді, до команди наркосуду входять прокурор, захисник, офіцер пробації або соц. працівник пенітенціарної служби, соц. працівники служб соц. підтримки, а також працівники медслужб із лікування залежностей.
Історія та географія питання
Вперше з’явилися наркосуди у США наприкінці 1980-х років і саме у США вони найпоширеніші нині. Наркополітика США продовжує залишатися однією з найнерозумніших з погляду її суворості та масовості застосування покарань, пов’язаних із позбавленням волі за статтями про наркотики. США є світовим лідером за кількістю ув’язнених на душу населення. Станом на грудень 2019 року в місцях позбавлення волі США утримувалося близько 400 тис. засуджених за злочини, пов’язані з наркотиками (17%) з близько 2.3 млн. загальної кількості ув’язнених. З урахуванням жорстокої наркополітики, США будь-яка альтернатива покаранню покаже ефективність у зрівнянні з чистим покаранням. Будь-який напрямок на лікування людини, злочинність поведінки якої обумовлена її хронічним захворюванням — набагато розумніша і ефективніша за покарання. Логіка наркосудів проста і зрозуміла.
За даними Департаменту Юстиції США (the Department of Justice), в даний час у США працюють більш ніж 3100 наркосудів, включаючи понад 1500 судів для дорослих і близько 1600 наркосудів для підлітків, наркосудів у сімейних справах, наркосудів у справах корінних народів (Tribal Healing), наркосудів для ветеранів, наркосудів для нетверезих водіїв. Крім наркосудів у США, наркосуди для дорослих існують в Австралії, Канаді, Ямайці, Великій Британії, Новій Зеландії. У цих країнах наркосудів набагато менше. Наприклад, у Канаді всього шість наркосудів, які працюють із найважчими випадками злочинної поведінки людей із залежністю та важким соціальним становищем, включаючи безпритульних людей. З тим чи іншим ступенем ефективності пілотні проєкти наркосудів існували або існують нині в Ірландії, Чилі, Бразилії, Бельгії, Норвегії, Маврикії, Мексиці та Суринамі.
На папері та на ділі
Переважна більшість досліджень наркосудів було проведено США. Дослідження Відділу Програм Правосуддя (Office of Justice Program) Департаменту юстиції США показують, що порівняно з засудженими, що не беруть участь у програмі, учасники програми наркосудів показують 13% зниження злочинності (40% і 53%) і на 20% менше випадків вживання наркотиків за самозвітами (56% та 76). Незважаючи на те, що витрати на послуги охорони здоров’я збільшують витрати на наркосуди в порівнянні зі звичайним процесом, розрахунки економії від зменшення рецидивів показують, що наркосуди зберігають від $5680 до $6208 на рік на кожного учасника програми. Доповідь Управління ООН з наркотиків та злочинності, а також офіційні публікації з інших країн, де працюють наркосуди, здебільшого повторюють результати досліджень із США.
Водночас, висновки незалежних досліджень із застосуванням системного аналізу демонструють серйозні недоліки досліджень, проведених Відділом Програм Правосуддя Департаменту Юстиції або інших аналогічних досліджень у США. Наприклад, системний аналіз 96 досліджень із США, проведений Департаментом Громадської Безпеки Канади (відповідає у тому числі за федеральну поліцію та пенітенціарну службу Канади), показує, що у 77 із 96 досліджень із США були настільки серйозні проблеми з якістю даних та методологією, що вони були віднесені до категорії “підлягає виключенню” (rejected). З усіх 96 досліджень лише 25 досліджень були “слабкими” чи “хорошими” з погляду якості та методології дослідження. Жодне з 96 досліджень не було визнано “сильним”. З 26 досліджень із “слабкою” чи “хорошою” оцінкою лише два дослідження мали “хорошу” якість чи методологію. Ці два дослідження показали поліпшення показників рецидиву лише на 4%, тоді як 24 дослідження зі “слабкою” методологією і якістю показали близько 8% поліпшення рецидиву. Незалежний аналіз даних досліджень наркосудів показує обмежений вплив наркосудів на довгострокове відновлення (recovery) та покращення життя учасників після закінчення програми.
Міжнародна правозахисна організація “Доктора за права людини” (Physicians for Human Rights), що діє з 1986 року, оцінюючи роботу наркосудів у США, виказує серйозну занепокоєність з точки зору прав людини, доступності ефективного лікування для тих, хто його потребує і примусу до лікування тих, хто його не потребує, а також з точки зору примусу людей до сумнівних методів лікування. На думку “Докторів за права людини”, покращення соціальної підтримки та медичного страхування, зниження стигми по відношенню до наркоспоживання, мали б як мінімум такі ж результати і, безумовно, могли б бути більш доступними людям із залежністю, ніж послуги наркосудів. Міжамериканська Комісія з прав людини висловлює занепокоєння про те, що наркосуди є мірою кримінального, а не охоронного підходу до наркозалежності, що тягне за собою широкі порушення прав людини щодо наркозалежних. Офіс Верховного Комісара ООН з прав людини висловлював аналогічні стурбованості щодо наркосудів. Хьюман Райтс Вотч (Human Rights Watch), Альянс з наркополітики США, Канадська правова мережа з ВІЛ/СНІД, а також Міжнародний Консорціум з наркополітики висловлюють серйозні аргументи проти наркосудів, як системи, яка є неадекватною заміною підходу охорони здоров’я, і яка в своїй основі є продовженням карально-примусової парадигми роботи з питаннями наркотиків та наркозалежності, тобто системи, в рамках якої суддя бере на себе роль лікаря.
Так все ж чи варто?
Якщо оцінювати наркосуди з погляду непорушності системи, у якій основою роботи держави щодо наркотиків є методи покарання, то наркосуди справді ефективні, оскільки дозволяють ефективно перенаправити людей із залежністю від наркотиків до лікування. У такій системі відбувається порівняння ефективності лікування та ефективності покарання з погляду зниження негативних проявів наркозалежності. Немає нічого дивного, що всі без винятку дослідження показують, що лікування набагато ефективніше за покарання.
Основне питання у тому, наскільки необхідно державі ставити доступ до лікування залежність від системи кримінального правосуддя. Наркосуди безумовно виправдані для тих, хто вчинив правопорушення та потребує лікування наркозалежності та наркоманії, — наприклад розкрадання, порушення правил дорожнього руху, порушення громадського порядку тощо злочини та правопорушення за участю конкретних потерпілих. Для таких випадків важливим є баланс між інтересами потерпілого, інтересами суспільства та інтересами засудженого. Наркосуди дозволяють краще забезпечувати баланс таких інтересів, якщо засуджений страждає на наркоманію і цим багато в чому обумовлена злочинність його поведінки.
Однак для тих, хто потрапляє до системи кримінального правосуддя у зв’язку з криміналізацією наркотиків та вживання наркотиків, доступ до лікування не повинен бути пов’язаний із загрозою покарання. Для держави немає сенсу спочатку створювати систему широкої криміналізації наркотиків, а згодом вигадувати шляхи виведення з неї людей на лікування. Набагато менш витратно та ефективніше забезпечити доступ людей із проблемним споживанням психоактивних речовин у програми соціальної та медичної підтримки поза системою кримінального правосуддя. Низькопорогові програми зниження шкоди, послуги з лікування наркоманії науково-обґрунтованими методами, підтримка в реабілітації та ресоціалізації людей не каральними методами — більш ефективні та менш затратні. Наркосуди не повинні бути виправданням широкої криміналізації наркотиків та вживання наркотиків. Наркосуди ефективні, розумні та виправдані лише в умовах скасування відповідальності за зберігання наркотиків та обмеження застосування відповідальності за збут.
Михайло Голіченко
