“Хей, як справи? Добре? Мене звуть Таш Султан. Сьогодні мене запросили розповісти про себе. Тож повідаю, хто я така і чим займаюся. – Так починає один із своїх виступів відома австралійська мультиінструменталістка. – Я – музикант-самоучка і вперше я взяла гітару до рук, коли мені було три роки. З того часу я навчилася грати на понад десяти інструментах, таких як труба, барабан, арабський уд – список довгий і мені не хочеться його озвучувати повністю. Але за свій 21 рік я усвідомила, що в житті найважливіше навчитися лише однієї речі – бути щасливим…”
Це не просто чергова пафосна і моторошно банальна розповідь дівчинки, яка нібито пізнала всі жахи життя, але скоріше сповідь людини, якій дійсно довелося боротися за своє щастя. Боротися не з ефемерними «ударами долі», не з якоюсь очевидною несправедливістю долі, а з власними демонами, із самою собою.
Однак, давайте по порядку. Наташа «Таш» Султана народилася 1995 року, у культурній та спортивній столиці Австралії, сонячному місті Мельбурні, штат Вікторія. Як вона розповідала під час вищезгаданого виступу, у віці трьох років вона отримала в подарунок від дідуся гітару. І з того часу, можна сказати, вона цей інструмент із рук не випускала.
Однак справжня пристрасть до музики у Таш з’явилася значно пізніше і за досить “неприємних” обставин.
“Пройшовши через низку справді руйнівних подій у моєму житті, я зрозуміла, що можна бути нещасним протягом досить тривалого періоду часу, – продовжує свою розповідь Таш – Коли мені було 17 років, мені довелося пройти через дуже суворий етап мого життя. Тоді я практикувала “неправильну” поведінку з “неправильними” людьми. Результатом став стимуляторний психоз”.
Для тих, хто ніколи не чув такого терміну, стимуляторний психоз – це короткочасний психічний стан, який виникає у осіб, які зловживають психостимуляторами або приймають аномально високі дози заборонених препаратів, таких як кокаїн та амфетамін.
Тільки у разі нашої героїні, тригером її стану став не кокаїн чи амфетамін, а піца із “чарівними грибами”.
За словами дівчини, на той момент вона вже страждала на депресію. І, мабуть, щоб хоч якось заглушити свій пригнічений стан, Султана вирішила разом із товаришем скуштувати тих самих “чарівних грибів”. Ефект не змусив на себе довго чекати. Таш навіть не встигла вийти від друга, коли відчула, що її почало нести.
“Мене накрило, і я втратила всяке почуття реальності… Тоді я зателефонувала татові, це було приблизно так: “Тату, я обдовбалася, обдовбалася по-чорному, забери мене”. А він такий: “Про що ти, що відбувається?!”, А я: “Я знаю… Не можу говорити, мені страшно, я божеволію”.
Психоз не пройшов безвісти. Болючий психічний стан не відпускав Султану багато місяців.
“Я могла, лягаючи спати виразно відчувати чиюсь присутність у кімнаті, чути, як хтось щось мене запитує, але при цьому в кімнаті нікого не було. Я не могла на той час ходити до школи, бо не розуміла нічого з того, що відбувалося навколо мене”.
І ось, у процесі тривалої та болісної реабілітації, на дівчину буквально зійшло осяяння. У цей момент вона твердо для себе вирішила, що всі свої відчуття, переживання та страждання перекладатиме на музику. Використовуючи гітару, як ліки, Султана, можна сказати, виганяла з себе той біль, який їй принесли її “токсичне” минуле і вже згаданий стимуляторний психоз.
А біль був справді серйозним. Справа в тому, що психоз посилив депресію, яка й без того існувала в душі співачки. За її власними спогадами, батьки показали їй документальний фільм про океанську фауну, щоб хоч якось заспокоїти дочку і вивести її з цього стану. Але замість того, щоб заспокоїтися, Таш почала розмірковувати чому черепахи і кити живуть так довго, якщо в житті немає сенсу.
Але лише грою на гітарі Таш не обмежилася. Все глибше і глибше поринаючи у світ музики, наша героїня освоїла понад 10 інструментів, серед яких труба, флейта, перкусія та саксофон.
Повернувшись назад у реальність, Таш зіштовхнулася із низкою “реальних” проблем. Однією з них був пошук роботи. Куди б дівчина не намагалася влаштуватися, її звідусіль гнали, бачачи в ній людину, яка – цитата – вкраде все, що зможе.
Але будучи музиканткою-мультіїінструменталісткою, Султана не зневірилася і почала заробляти тим, що вона вміє найкраще – музикою. Вона вийшла на вулиці рідного Мельбурна і почала ділитися своїм талантом із співгромадянами. Але радуючи перехожих, юне обдарування не дуже тішило місцеву поліцію, яка постійно намагалася зупинити імпровізовані концерти Султани.
Так би Таш і продовжувала грати на вулиці, якби у 2016 році їй не спала на думку ідея записати свої пісні на відео та розмістити їх у Youtube. У якості звукозаписної студії дівчина обрала власну спальню. Саму ж серію відео, як не складно здогадатися, вона назвала – Bedroom Recordings. Зненацька для самої співачки, її чорно-білі кліпи за п’ять днів зібрали мільйон переглядів.
Більше того, її трек Jungle увійшов до австралійського топу 100 найкращих пісень 2016 року, посівши 3 місце.
Звісно, світова слава не змусила на себе довго чекати. Шквал популярності, виступи на фестивалях, домашні відео, що збирають мільйони переглядів.
І здавалося б, Наташу відразу мали взяти в обіг і підписати на себе рекорд-лейбли, але як би не так. У вересні все того ж 2016 Tash Sultana випустила свій EP «Notion» на лейблі «Lonely Lands», який, як з’ясувалося потім, належить самій Наташі, і нікому іншому. Єдину людину, згадану в релізі крім неї самої, звуть Террі Харт — він допомагав з продюсуванням. Запис не мав активної промокампанії, крім тих же чорно-білих роликів зі студії, за які фанати полюбили Султану.
Незабаром нашу героїню почали запрошувати на концерти до США, Великобританії та багатьох інших країн. Користуючись своєю популярністю, Таш почала боротися з двома найважливішими проблемами сучасного суспільства – расизмом і гомофобією. Тому на початку кожного свого виступу вона позначає важливе правило – “Якщо ви гомофоб, расист чи трансфоб валите на *** звідси!”.
“Просто здорове судження. Я не хочу виконувати свої пісні для людей, які розділяють подібну (гомофобну) точку зору. Це важливо, тому я говорила ці ж слова у Південній Америці, де багато людей цього не розуміють. Те саме я говорила в Сінгапурі, незважаючи на те, що там бути гомосексуалом і лаятися на сцені – протизаконно. Я не потрапила до в’язниці, хоч і висловила свою точку зору. Це те, про що треба говорити, оскільки це не є злочином”.
І така принциповість щодо гомофобії та трансфобії з’явилася не на рівному місці. Справа в тому, що Таш Султан є активним членом ЛГБТ-спільноти. 2017 року вона виступала за введення в австралійську юридичну систему права на одностатеві шлюби.
Крім того, Таш описує сама себе, як людину небінарну. Як людину, “якій начхати на стать”. І тому вона вважає за краще, щоб до неї зверталися не за займенником “she” (“вона”), а “they” (“вони”).
Сьогодні Таш Султана – це всесвітньо відома співачка та мультиінструменталістка. Квитки на концерти розкуповуються за лічені дні. Вона продовжує активно займатися своїм мистецтвом, навіть незважаючи на те, що паралельно з виступами та турне їй доводиться боротися зі складними психічними хворобами. Як-не-як, таке минуле, як у нашої героїні безслідно не йде.
Причому, борючись із власними «внутрішніми демонами», вона допомагає боротися і багатьом іншим людям зі схожими проблемами. На сьогоднішній день дівчина є офіційним послом BeyondBlue – організації, яка надає інформаційну допомогу та підтримку людям, які страждають на тяжкі душевні захворювання.
“Мені здається, це дійсно важливо – подорожувати та розповідати іншим про свій шлях до зцілення. Адже ці люди і без того шукають відповіді, і якщо вони в тебе є, то ти маєш ними поділитися».
Таш Султана – це приклад артиста, який просто необхідний у нашому сьогоднішньому світі занадто комерціалізованої музики, глибоко НЕ-поетичних пісень і відверто паршивого брязкання, що звучить з порожніх інстаграм-каналів. Як у житті, так і на сцені вона відкрита, чесна і в кожному її виступі чи інтерв’ю є чіткий посил, чи то боротьба з нетолерантністю, чи то підтримка людей із психічними недугами. Говорячи абсолютно відверто про власні проблеми, Султана надихає оточуючих, підштовхує до того, щоб знайти свою пристрасть, свої “ліки”. Адже мистецтво, як ми бачимо на прикладі Таш, може стати для будь-якої людини – користуючись словами з її ж пісень – тим самим “Рожевим місяцем, що освітить шлях крізь темні дали…”
“… І незабаром я знайду свій шлях,
Натиснувши кнопку REC,
Зігравши пісню з любих,
Геть стерши весь цей пил … “
Сергій Ликов
