Записки психонавта

22 листопада 23-го року. Я сиджу в м’якому кріслі, поряд зі мною письмовий стіл, на ньому ноутбук, чашка кави та фрукти. Коли багато пишеш треба підпитувати мозок чимось корисним. Сонячне світло гріє підлогу та відбивається на морді великого чорного кота. Із зайвого тут тільки цокіт годинника. Але це більше виключення, що створює атмосферу. Мені не треба зараз куди-небудь поспішати. Не треба тисячу разів перестрибувати через диван, щоб пошукати там неіснуючий зіплок з кристалами. » Читати далі

Може варто припинити це все, зупинитися? Питання контролю споживання речовини мучило мене з самого ранку. Відчув необхідність спорожнити пузо, після неї правда з’явилася потреба його наповнити. За традицією я рано прокинувся, дались в знак гази від акційного пива. Некр завжди купував пиво в незрівнянних кількостях, тільки з їжею в його квартирі справи йшли паршиво. » Читати далі

Збережено авторську орфографію

Так вийшло що я закохався. Підліткова любо-ф-ф. Потім розрив. Такі справи. Рятувало мене те, що поряд були друзі, та затишний сквот камрада М‘яки.

Пили ми все і вся, а численні аборигени з Кварталів чинно відвідували це кубло разврату,та звісно не з порожніми руками. В один із таких моментів сидимо ми з М‘якою на дивані, дивимось як по кінескопу йде якась із частин “Toxic Avenger”, та міркуємо як допомогти моєму розбитому серцю. » Читати далі

Голова прояснилася. Так буває, коли проспав годин десять. Потрібен час, щоб присвятити день непродуктивному бродінню серед дворів. Але я зайшов до Пухнастого. Коли немає грошей на наркотики, нема де взяти на виписку, якщо з усіх щілин лізе тотальне “НІ”, тоді ти йдеш до кента. Разом ви генеруєте енергію невдач, вона кишується в атмосфері, і може навіть посилає вам когось бажаючого купити наркоти, або добру мамку, що дасть грошей просто так, або товариша, що бухлішко принесе. » Читати далі

Дуже гармонійно почував себе, перебуваючи посеред цього бруду. Холодний ранок, друге число, маю п’ять днів до зарплати. П’ять днів Ада на відходах.

Чому ніхто не попередив, що від прегабаліну так крутить ясна? Це було першим рухом до вчинку. Дія була згодом. » Читати далі

*Збережено авторську орфогафію

Мяка чекав у «Анаїса». Легендарний магазин на Іллічівському кварталі. Ви, напевно, їх бачили, якимось чином їх не зжерла повальна луна євро-маркетів. На вітрині ще видно рекламу Coca-Cola за 98-й рік, підлога вимощена черепашкою, рожеві колони, а зі стін стелі посміхаються викладені мозаїкою трудівники. Відділ жіночої білизни там межує з лікеро-горілчаним, а м’ясний прилавок упирається у відділ китайських іграшок, де раптово можна знайти пильні DVD. » Читати далі

* Збережено авторську орфографію

Годинник показував 19:00. Я не мав грошей, і з батьками я посварився. Хрінова схема. Але, я просто повинен врятувати цей літній вечір! Якщо немає грошей, потрібен той, у кого вони є, і якщо немає наркотики – треба їх купити. Тільки так, щоб сполучною ланкою був я. Пальці шовкали по кнопках мого битого Samsung. Через два скинуті “бомжі” відповів Пушистик.

– Темка, все є. » Читати далі

«Подорожуючи по вигрібних ямах свого життя, я провалив все що можна і не можна. Все що я вмію – це писати свої історії. Мені це подобається. Завжди мав схильність до житейських байок. У мене є багато різних. Мені 30. З них десять: нескінченні поля торчу. Найбільше, я нагадую собі записну книжку, повну рефлексії і дивної дичини, що зі мною відбувалася за десять років вживання». – Розповідає про себе Артем Мараренко. » Читати далі