Про дивне явище трублять соціальні працівники з різних куточків України: пацієнтів програми замісної підтримувальної терапії (ЗПТ), що приїжджають на власній автівках до медзакладів за препаратами, чи то навмисно, чи то так співпадає, але часто зупиняє патрульна поліція. Нерідко їх відвозять на освідчення, а далі вони потрапляють до лав підсудних. В свою чергу, українське правосуддя ухвалює абсолютно різні рішення за справами, які на перший погляд здаються аналогічними. Навіть вирує серед спільноти думка, що якщо обвинувачений пацієнт ЗПТ наймає гарного адвоката, то рішення буде прийнято на його користь.
Чи дійсно все залежить від судді та адвоката, а поліція виконує деякий «план»? Про це ми поговорили з головою правління ГО «ПРОЖЕКТОР», відомим експертом та адвокатом Віталієм Матвєєвим. Він понад три роки очолює проєкт «Human Rights Clinic», на рахунку якого майже сотня успішних кейсів правозахисту щодо людей, які належать до спільнот, вразливих до дискримінації.
– Віталій, пропоную розпочати нашу розмову з визначення. Адже, як ми розуміємо, з медичної точки зору замісна підтримувальна терапія – це лікування наркозалежності. А ось що програма ЗПТ являє з ракурсу права?
– З точки зору права, ЗПТ – це низка конкретних правових документів і законодавчих актів. По-перші, діє чіткий протокол лікування, а саме стандарт медичної допомоги при гострій інтоксикації опіоїдами (F11.0), синдромі залежності (F11.2) та стані відміни (F11.3). Це регламентує Наказ МОЗ від 9 листопада 2020 року №2555. По-друге, є порядок проведення ЗПТ осіб з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів, що закріплено у Наказі МОЗ від 27 березня 2012 року №200. Також ми знаходимо деякі посилання щодо вашого питання у Кримінальному кодексі України, Правила дорожнього руху і низці інших документів. Це серйозний перелік норм. Проте, саме вони дозволяють здійснювати ефективне лікування осіб, що мають залежність від цих наркотичних речовин.
– Досить ґрунтовний перелік «нормативки», в якому відчувається чимала відповідальність. Хто має право на видачу препаратів?
– Раніше цим займалися так звані кабінети ЗПТ, на кшталт кабінетів довіри для людей з ВІЛ/СНІД, де видається антиретровірусна терапія. Однак у лютому 2021 року набрав чинності Наказ МОЗ №2630 «Про затвердження Порядку проведення замісної підтримувальної терапії хворих з опіоїдною залежністю», яким внесені зміни до Наказу МОЗ №200. Цим документом скасовано застарілі положення про кабінет ЗПТ, а разом з цим надано дозвіл впроваджувати ЗПТ приватним закладам охорони здоров’я і збільшено список спеціалістів, які можуть призначати препарати.
Проте, важливо знати, що видавати метадон і бупренарфін мають право заклади охорони здоров’я, які одержали відповідну ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної практики та ліцензію на здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів. Крім того, таке лікування сьогодні отримують і наркозалежні у місцях позбавлення волі. Відпускати ЗПТ пацієнтові можуть й аптеки, але виключно за рецептом лікаря, який проводить терапію.
– Тобто просто прийти до фармацевту та сказати, що треба препарат ЗПТ, не вийде?
– Звісно ні. Хоча декому вдається купувати за рецептами, які отримані неофіційно. Припускаю, що існує доля корупції, коли лікарю платять за випуск препаратів. Й тут вже наступає кримінальна відповідальність. А в цілому програма ЗПТ передбачає надання безкоштовного лікування людям з наркозалежністю.
– Тобто пацієнтові ЗПТ необхідно звертатися до лікарів?
– Тут виправлю. Людина ще не пацієнт ЗПТ, поки не звернулась до закладу охорони здоров’я і не встала на облік – лише після цього починається проходження програми і отримання ліків за нею. При цьому повинні бути показання – розлади психіки та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів.
– Пацієнт повинен бути на обліку психіатра чи нарколога?
– У обох задля того, щоб отримати діагноз F11. Лікарі повинні переконатися перед включенням на лікування, що пацієнт не отримує препаратів ЗПТ в іншому медичному закладі.
Більш того, пацієнт повинен написати звернення щодо початку ЗПТ і повинна бути заповнена форма облікової документації. Якщо до лікаря надходить молода людина віком до 18 років, то письмове звернення та інформаційну згоду надають її батьки або законні представники.
Призначити ЗПТ лікар може і позачергово, якщо відсутні медичні протипоказання та є хоча б одних з таких станів: ВІЛ-інфекція, вагітність, туберкульоз, вірусні гепатити В і С, септичні стани, онкозахворювання.
Такі рішення приймають лікар-нарколог або лікар-психіатр на підставі діагнозу.
– Для включення на облік, як розумію, окрім медичних, які потрібні документи?
– Документ, що посвідчує особу, буть-то паспорт громадянина України, посвідчення водія чи проїзний документ біженця – повний перелік у статті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус». Також може бути довідка про звільнення, однак при цьому адміністрація установи виконання покарань повинна завчасно вжити заходів щодо одержання паспорта звільненої особи.
– Гаразд. А якщо людина без документів?
– То їй потрібно їх зробити, бо не отримає терапію.
– Начебто здається все прозорим і зрозумілим: звертаєшся до медзакладу, встаєш на облік, лікар виписує рецепт, за яким отримуєш терапію. Тоді чому виникають ситуації, коли пацієнтів програми ЗПТ «пакують» поліцейські?
– Гадаю, що вони бачать, коли людина вживає наркотичні речовини – за зовнішніми ознаками. Її зупиняють для перевірки документів, а потім просять вивернути всі кармани, де можливо знаходять наркотичні речовини, які він отримав, та відкривають кримінальне провадження, бо метадон і бупренарфін є наркотичними речовинами.
– Для чого вони це роблять?
– Для статистики розкриття злочинів, яка їм потрібна. Не для кого не секрет, що досі існує таке поняття. Разом з цим, виявляється, що деякі правоохоронці не розуміють, що якщо наркозалежна людина перебуває на програмі ЗПТ – то це є підставою, яка звільняє її від кримінальної відповідальності!
З подібним випадком ми зіткнулися в рамках проєкту «Human Rights Clinic», коли жінка, яка перебуває на антиретровірусній терапії та тривалий час приймає метадон, «потрапила» до рук такої групи правоохоронців. Жінка запізно звернулася до мене як адвоката – на неї вже встигли відкрити кримінальне провадження за частиною першою статі 309 Кримінального кодексу України. Фактично ми спостерігаємо, як замість лікування наркозалежної людини або покарання у вигляді штрафу, законодавець передбачає кримінальну відповідальність.
– Ви подали зустрічний позов?
– Так, проте, вирішили йти іншим шляхом – не просто захищаючи її інтереси, а викоренити причину подібних ситуацій. Ми подали позов на оскарження Таблиці 1 «Невеликі, великі та особливо великі розміри наркотичних засобів, що знаходяться у незаконному обігу» в частині визначення розмірів метадону, затвердженого Наказом МОЗ від 1 серпня 2000 року №188.
– Що в цій таблиці не так?
– Некоректне визначення розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу. Ці розміри базується на визначеній добовій дозі – і Наказ прямо посилається на рекомендації ВООЗ. Проте, Міжнародний комітет з контролю за наркотиками ООН давно переглянув цю величину, а український законодавець це не врахував. За рекомендаціями ВООЗ, визначена добова доза складає 25 мг – і фармацевтичні компанії виготовляють препарати терапії з урахуванням цієї рекомендації. Однак в Україні дози не переглядалися понад двадцяти років – і нині занижені й не відповідають міжнародним стандартами. Відповідно невеликі та великим розміри наркотичних засобів, які знаходяться у незаконному обігу, виявляються в десятки разів занижені! За ланцюговою реакцією підтягується й кримінальна відповідальність. Таким чином, наявність в сумці метадону на 6 днів терапії для обвинуваченої обернулась кримінальної справою.
Ба більше, завдяки такій ситуації поліцейські займаються «виловом» саме таких наркозалежних, які не розуміють власних прав або через внутрішню стигматизацію вважають, що взагалі не мають певних прав. При цьому «велика риба», яка поширює і збуває наркотичні речовини серед інших людей залишається на волі. Тим самим, за рахунок наркозалежних людей правоохоронні органи можуть створювати гарну статистику розкриття злочинів. У своєму позови ми порушуємо питання, щоб таких людей не притягували до кримінальної відповідальності, а до адміністративної.
– Відповідальність все-таки якась повинна бути?
– Скажемо відверто, є і пацієнти, які знаходяться на ЗПТ, але при цьому препарату їм замало. Вони рушають на пошуку нелегальних наркотиків в Інтернеті, а потім – під забори за так званими «закладками», щоб збільшити дозу. І це вже є кримінальним правопорушенням, в залежності від кількості придбаного препарату.
– І порушення протоколу лікування…
– Звісно. Й тут винен безпосередньо пацієнт, який вирішив «вбитися, бо мало». Або сьогодні свято! В моїх практиці був клієнт, який аргументував: «У мене був день народження, тому вирішив себе побалувати більшою дозою». Звернувся через чат, посилання на який знайшов на стіні, відправив гроші за покупку, отримав локацію – і скакав по деревам, бо високо заховали «подарунок на день народження». Сусідка побачила це, заявила, що хтось знов шукає «закладку» під її вікнами, викликала поліцію – правоохоронці відреагували на виклик. І ця ситуація – відповідальність пацієнта, бо він не дотримався рекомендацій лікаря та вирішив самостійно докупити ще.
– З недобросовісними пацієнтами зрозуміло. А ось що можете сказати щодо випадків, щодо затримки поліцейськими пацієнтів, які приїжджають на власній автівці за препаратами ЗПТ?
– По-перше, просто так зупинити автомобіль на дорозі не можна. Для того, щоб зупинити автівку або пересічну людину на вулиці, потрібні підстави. Патрульна поліція має право зупинити, якщо особа вчинила адміністративне порушення або кримінальне, наприклад, водій порушив правила дорожнього руху (ПДР). Або якщо автівка перебуває у розшуку. Або є підозра, що людина знаходиться у розшуку та переховується. Чи є сліди злочину: глибокі подряпини, кров’яні підтьоки. Чи є підозра, що водій покинув місця ДТП і є свідки, які вказують саме на цю автівку. Якщо на автівці є пошкодження або не працюють фари. Все це входить до ПДР і є підставою для зупинки. Просто так, розуміючи, що людина вийшла з кабінету, де отримують ЗПТ, та сіла у автівку, при цьому нічого не порушила, то вони не мають права.
Проте є ще одна важлива річ, яку потрібно розуміти. Водій-пацієнт ЗПТ, сідаючи в автівку повинен пам’ятати, що у будь-який момент його можуть зупинити і запропонувати пройти експертизу на стан наркотичного сп’яніння. Бо в законодавстві є чітке зазначення, що заборонено сідати за кермо у стані алкогольного і наркотичного сп’яніння.
– Якщо патрульні підозрюють сп’яніння, то можуть і перевірити?
– Так.
– І це буде підставою?
– Вони матимуть підозру. А підозра – це що? Збільшені зіниці, порушена координація руху, незрозуміла мова, поведінковий фактор – це все може вказувати на сп’яніння, і поліція може запропонувати пройти експертизу.
– Але це залежить ж від медичних показників та чинності медичних документів.
– І як ці показники впливають на людину за кермом. Це теж потрібно розуміти.
– По факту, це суб’єктивна думка патрульного?
– Так. Він може сказати, що йому здається… Підозрюваний проходить експертизу, і якщо в нього в крові знаходять недопустиму норму наркотичних речовин – в кращому випадку загрожує адміністративне правопорушення. А кримінальна відповідальність, якщо знайдуть в нього в кишені заборонені препарати, без рецепту. Ці речовини підуть на експертизу.
– Що може очікувати такого водія, якого зупинили?
– Як мінімум, штраф в розмірі 17 000 гривень, якщо вперше, та позбавлення прав на водіння автомобіля строком на рік. Однак кожний випадок дуже індивідуальний, бо стан сп’яніння встановлює саме експертиза. Рішення в подібних справах залежить від множини чинників: від підозрюваної людини, її медичних показань, від медичного заключення від лікаря-нарколога і лікаря-психіатра, фіксації правопорушення поліцейськими, роботи слідчих органів – й в решті решт того ж судді.
Однак першочерговим залишається питання щодо водіння автомобілю. Тому що водій повинен розуміти, що автомобіль – це об’єкт підвищеної небезпеки, і саме він несе відповідальність за себе, пасажирів, пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
Щодо судової практики, то є різні випадки, але все ж таки враховується медична документація від лікарів. Навіть у суддів є різні думки.
– За підсумком вищесказаного читачу може здатися, що замісна підтримувальна терапія – це якійсь вирок, коли тебе можуть у будь-яку мить притягнути до суду. То як пацієнтові себе убезпечити, щоб пройти курс лікування і не опинитися на лаві обвинувачених?
– Завжди мати при собі рецепт від лікаря і бути на зв’язку з лікарем, який супроводжує. Важливо пам’ятати, якщо пацієнт законно вживає ЗПТ, у нього нема підстав до притягнення до кримінальної відповідальності, якщо він не скоїв ніякого правопорушення, перебуває на обліку і офіційно отримує препарати за програмі ЗПТ у медичному закладі, який має на це ліцензію. В такому випадку у правоохоронців не повинно бути питань. Якщо питання виникають, потрібен адвокат.
– Якщо пацієнт вже лікується, а йому дають обвинувачений акт?
– Гаразд. Він приносить ці всі довідки і на судовому розгляді вирішують питання про закриття. Адвокат має право заявити клопотання на будь-якій стадії судового процесу, поки суддя не пішов до нарадчої кімнати, щоб винести вирок, – і суд повинен його розглянути.
Також у Кримінальному кодексі передбачена і можливість пройти лікування по власному бажанню, якщо людину вперше підозрюють за статтею 309 цього кодексу, при цьому вона не перебувала на програмі ЗПТ і незаконно придбала наркотичні засоби.
– Думаю, не обов’язково доводили себе до кримінальної статті. Проте, можливо є поради, якщо робити людині має наркотичну залежність і живе на «закладках»
– Звернутися до медиків та встати на облік. Однак здебільшого такі наркозалежні бояться щодо працевлаштування, адже нерідко роботодавцю слід надати сертифікат від нарколога, що він не перебуває в нього на обліку. Це залежить від посади і умов роботи. Якщо потрібна реакція від співробітника, то звісно він не зможе працювати, маючи певні наслідки на здоров’я від споживання наркотичних речовин.
– Як ще на життя може вплинути цей облік, окрім працевлаштування? Чи дійсно він автоматично потрапляє до поліцейських баз?
– До бази медичного закладу – точно. Якщо людина раніше скоїла якийсь злочин, то на неї збирається характеризуючий матеріал та направляється запит щодо довідки від нарколога та психіатра: стоїть людина на обліку чи ні. Спеціально на кожного збирати матеріали нема сенсу.
Навпаки, це дуже добре, що людина усвідомлено вирішила вийти з руйнуючого стану, нормалізувати і контролювати власне життя.
– Тим паче, що пацієнт може вийти зі стану наркозалежності?
– Так, може, якщо має бажання, то вона поступово виходити з цього стану наркозалежності. При лікуванні діє свого роду механізм відвикання. І є чимало випадків, коли людина повністю позбулася цієї залежності – не все життя ж сидіти на метадоні.
Тому пацієнтам замісної підтримувальної терапії бажаю не нехтувати власним здоров’ям, знати свої права та постійно бути на зв’язку з лікарем, дотримуватись його рекомендацій та, ще раз наголошу, завжди мати при собі рецепт. А якщо виникають – звертатися до правозахисників.
– Дуже чудове побажання. Дякую за предметну розмову.
Інтерв’ю підготував Олексій Лосинець, координатор проєкту «Human Rights Clinic» ГО «ПРОЖЕКТОР».
