Українці потроху оговтуються від страху розпочатої війни, який розпорошував наші думки й дії в лютому-березні. Нам вже стали звичними емоції війни. З кожним днем ми все краще справляємося з панічними атаками. Навчились спати, виконувати звичну роботу під звуки сирен. Ми намагаємось продовжувати майже звичне життя, яке було до 24 лютого.
День за днем ми звикли знайомитись з останніми оперативними новинами, опублікованими в телеграм-каналах. Навчились читати новини, перегортаючи пости про кількість загиблих наших захисників, наступальні та оборонні дії ЗСУ. Свідомо максимально фільтруємо негатив, неприємний для сприйняття, віддаючи перевагу розважальному контенту.
Протягом дня ми звикли виконувати прості гігієнічні дії, які допомагають нам зберегти власне здоров’я та здоров’я оточення, залишатись людьми. Під час війни надзвичайно важливо дотримуватись правил інформаційної гігієни, щоб не дати себе ошукати та вберегти психічне (а часом і фізичне) здоров’я. Навіть мега професійному, досвідченому журналісту в умовах війни й тим паче – за активних бойових дій – перевірити бодай щось стає набагато важче.
Тож де знайти безпечну та надійну інформацію? Підемо від зворотного. Перш за все, не варто шукати правду в анонімних чи альтернативних джерелах. Саме там найбільше працює ворожа пропаганда та фейки. Ці методи старі й не змінилися з давніх часів. Скелет класичної пропаганди має 7 складових.
- Знайти тріщину у суспільстві. Ворог шукає соціальні, економічні чи будь-які інші розбіжності та розкручує їх, щоб розтягнути людей по різні сторони й нацькувати одне на одного (це може бути, наприклад, мовне або релігійне питання).
Порада: утримайтеся від обговорення питань, здатних розколоти й послабити суспільство, щоб не давати ворогу привід для викривлення ситуації на свою користь.
- Створити зухвалу брехню. Ворог вигадує настільки приголомшливу брехню, щоб ніхто й повірити не міг, що таке взагалі можна було вигадати (згадайте, наприклад, фейки про біолабораторії з гусами, які переносять чуму, або про те, як дітей в українських школах вчать вбивати снігурів, бо вони кольору російського прапора).
Порада: не повторюйте іншим зухвалі вигадки. Коли чуєш таку брехню багато разів, наводиш стверджувальні аргументи (додаєш краплинку правди), то через деякий час розпочинаєш і сам вірити в пропагандистські нісенітниці.
- Додати до зухвалої брехні трохи правди. Наприклад те, що в Україні дійсно існують біолабораторії (як і в любій державі світу).
Порада: відрізняйте звичайний факт від абсурду.
- Сховати руки. Для цього створюються псевдо українські сторінки в соцмережах, сайти-смітники, що маскуються під патріотичні медіа, анонімні телеграм-канали тощо.
Порада: згадайте, наприклад, Анатолія Шарія, який на словах проти росії, збирає гроші на українську армію, але між тим транслює те, що потрібно ворогу й геть не потрібно Україні.
- Залучити корисних ідіотів. Пропагандисти використовують здебільшого людей, які захищають свої інтереси та свідомо транслюють те, що хоче ворог.
Порада: тоді, коли вам ворог може запропонувати гроші або пообіцяє безпеку в обмін на поширення пропаганди, не думайте, що ви будете відстоювати власні погляди.
- Заперечувати все. Це найпростіший інструмент ворожої пропаганди.
Порада: перевіряйте джерела інформації.
- Грати в довгу. Ворог веде тривалі кампанії з дезінформації та вкладає в них величезні ресурси протягом багатьох років. Візьмемо приклад із біолабораторіями. Цей фейк з’явився ще у 2016 році.
Порада: головне у створенні фейку – це багато разів його повторювати. Не потрібно повторювати дурню, допомагаючи ворогові.
Тому:
→ Перевіряйте джерела. Не вірте новинам з першої ліпшої стрічки чи репосту. Пам’ятайте, що фейки поширюються швидше, ніж правда! Довіряйте лише офіційній інформації. Наприклад: Міністерству оборони, Генштабу або Президенту.
→ Відправляйте сенсаційні новини у «карантин» на деякий час. Цілком вірогідно, що заголовки, що зловили хайп, були фейковими, перебільшеними, а саму новину можуть спростувати вже через пару годин.
→ Менше паніки. Не треба постити «зраду», шукати теорії змови та підбивати друзів до нервування. Зберігайте спокій, паніка ще нікому не допомагала.
→ Не зациклюйтесь. Не потрібно читати одну й ту саму новину різними словами. Перепочиньте. Попрацюйте. Візьміть себе в руки.
→ Якщо натикаєтесь на російську пропаганду – краще заблокуйте такий пост, пожалійтеся на нього або спростуйте у коментарях. При цьому, не вступайте у гнівні розмови – адекватної реакції від провокаторів не буде.
→ Не вступайте у політичні дискусії у коментарях з незнайомими людьми. Соцмережі заповнені тролями та ботами, конструктиву з ними не вийде.
→ Відрізняйте думку експертів від думок звичайних людей, любителів теорій змови, емоційних та маніпулятивних висловлювань.
→ Заспокойтеся. Не пишіть у стані афекту. Свої думки теж відправте у карантин на пару годин. Якщо емоції вляглися, а ви все ще хочете опублікувати ту думку – робіть це.
→ Спробуйте заспокоїти близьких, які піддалися паніці.
→ Не поширюйте сумнівні пости, не репостіть неперевірену інформацію з приводу воєнного стану або ситуації в країні. Намагайтесь не поширювати гучні заяви та гасла політиків.
→ Поширюйте офіційні оголошення, інформацію з перевірених джерел про можливість допомоги волонтерам, тощо.
→ Якщо ви створюєте контент – не пишіть непідтверджені факти про війну. Навіть якщо дуже хочеться поділитись «сенсацією».
→ «Політологам», «політтехнологам», «політекспертам» не можна сліпо довіряти. Їхня незалежність та незаангажованість під великим питанням.
Отже, як резюме дуже короткі нагадування, як не допомагати ворогу:
- не критикувати владу;
- не хейтити своїх;
- не поширювати неперевірену інформацію;
- не поширювати паніку;
- не поширювати зраду;
- не поширювати сумніви.
Експрес-поради:
- Мінімум емоцій — тільки факти.
- Не впевнений – не натискай «репост».
- Отримуй інформацію лише з перевірених офіційних джерел.
- Не підігравай ворогу, публікуючи в соцмережах місця обстрілів або маршрути колон української військової техніки.
- Не створюй сварок у соцмережах і не тільки.
Подумайте про те, чи вигідно нам, українцям, руйнувати нашу неймовірну і таку потрібну єдність. Подумайте про те, чи наближає ваш пост або коментар в соцмережах нашу спільну Перемогу? Дотримуйтесь простих правил та порад інформаційної гігієни.
Пам’ятаймо: навіть у тилу ми залишаємося на інформаційному фронті, тож маємо бути сильними, єдиними й при тямі.
Бережіть себе! Бережіть і плекайте Україну!
Крокуємо до Перемоги разом!
Автор: Микола Красуля, практичний психолог-методист, координатор проєкту REAct в Криворізькому регіоні
