Тема реабілітації наркозалежних, ігроманів та алкоголіків, яка дасть необхідний і настільки очікуваний результат і поза стінами реабілітаційного центру, як і раніше, залишається актуальною, оскільки в більшості випадків програми лікування не ефективні і надають ефект лише на час перебування одужуючого в лікувальному закладі.
У попередніх номерах я вже порушував тему про шарлатанів і вельми сумнівні центри, про порушення основоположних прав і свобод людини і громадянина та протиправні дії з боку цих самих організацій. Тисячі наркозалежних (а саме осіб, які вживають психоактивні речовини ін’єкційним шляхом), є клієнтами Програми зниження шкоди в Україні. Але з урахуванням кардинальних змін наркосцени в усьому світі, стрімко зростає кількість наркозалежних, які вживають не ін’єкційно. Саме тоді все і починається, і упускається така необхідна можливість зберегти людині здоров’я та інформувати наркозалежного на ранніх етапах.
Так вже сталося, що з моїм досить скептичним ставленням до різних реабілітаційних центрів, думку про яких я сформував виходячи з оповідань самих же учасників Програми зниження шкоди (у минулому клієнтів безлічі «ребцентрів»), в оповіданні одного з клієнтів я зіткнувся з досить ефективною програмою одужання. І оскільки через місяці ефективність цієї Програми не залишила сумнівів, я вирішив зустрітися з Данилом (псевдонім) повторно, щоб ви дізналися все з перших вуст. Сподіваюся, що ця стаття стане корисною для багатьох людей, які перебувають у кризі у зв’язку з наркозалежністю, алкоголізмом та ігроманією. Тож почнемо.
– Даниле, як почалося твоє одужання?
– Якось мій колишній співспоживач наркотиків, який тоді вже був «в зав’язці» розповів мені про групу взаємодопомоги, котру на той момент він відвідував після закінчення лікування в реабілітаційному центрі. Зовні він помітно змінився – змінив коло спілкування, трохи погладшав, став менш неспокійним, зайнявся своїм здоров’ям, влаштувався на роботу – простими словами, він уже не був схожий на наркоспоживача і мене це дуже підкупило, але метою на той момент було наступне вживання. Так йшов час і, витерпівши ще один «відхідняк» після чергового «марафону», я все ж таки наважився і пішов. Яким же було моє здивування, коли мене привітно прийняли на Групі взаємодопомоги наркозалежні різного віку і достатку, які колись були в активному вживанні, різного статусу в суспільстві, з різними термінами чистоти від наркотиків і кожен зі своєю унікальною життєвою історією. Мене ніхто не засудив і не намагався нав’язати свою думку – всі вони «колишні» і чудово розуміли мою ситуацію. На групі ми всі були різними, але абсолютно рівними у своїй меті не повернутися до наркотиків. Так йшли день за днем. Збори я відвідував щодня, і головне, що це працювало. Вони безкоштовні і мої особисті дані в мене не питали. Так я набрав перші тридцять днів чистоти від наркотиків, але потім знову повернувся до вживання. З опущеною головою прийшов на групу і мене ніхто не засудив і знову підтримували, як і мого першого дня. Знову тридцять днів і знову повернення до вживання, ще раз тридцятка і знову повернення і щоразу мене розуміли, підбадьорювали залишатися чистими і підтримували. Але думки наркозалежного за роки вживання настільки орієнтуються на наркотики, що крім відвідувань Зборів, необхідна тривала, трудомістка і старанна робота над багатьма сферами свого скаліченого роками наркоманії життя і мені не вистачало сил все це пройти поодинці і щоразу я залишав маленьку зачіпку за минуле, що зрештою і призводило мене до чергового повернення до вживання. Я ліниво одужував і як наркоман залишав собі невидимий шанс для чергового марафону. Та й себе було дуже шкода і вважав себе бідним і нещасним, а з комплексом жертви вживати було ох як зручно, хоч на той момент я всього цього до кінця все ж таки не усвідомлював, як і того, що я «кайфував» від того, що я весь такий із проблемами і від цього зриваюся, а після гніту себе за це саме.
– Як у тебе все ж таки вийшло «зачепитися» і почати одужувати більш осмислено?
– Як я вже згадував раніше, хлопці з групи завжди підтримують один одного, і я все ж таки не кидав своїх спроб кинути вживання, не дивлячись на мої невдачі. Якось після Зборів до мене підійшов соцпрацівник одеської громадської організації «Сонячне Коло» та запропонував пройти абсолютно безкоштовно лікування у реабілітаційному центрі «Сходи» за дванадцятикроковою програмою з відвідуванням групи взаємодопомоги, психотерапевтичних, інформаційних та оздоровчих заходів. Я подумав кілька днів, порадився, пошукав відгуки в мережі, і вони були позитивними і погодився вперше поїхати до реабілітаційного центру для лікування моєї наркозалежності. Завдяки організації «Сонячне Коло», програму моєї реабілітації сплатив «Aidsfonds» (Нідерланди). Звичайно ж у думках відбувалася ціла революція розсудливості та бажання жити вільно проти наркоспоживання. І, звичайно ж, навпаки, – був і страх більше ніколи не вживати наркотик, оскільки я погодився лікуватися, адже це мій найсерйозніший і правильний крок за останні роки. Було й бажання “помарафонити востаннє” перед лікуванням, але я стримався завдяки Зборам, які я продовжував відвідувати. Рішення було прийнято, дату призначено і ось він, довгоочікуваний ранок початку нового життя.
– Якою вона була, зустріч зі «Сходами»? У чому цінність їхньої програми лікування?
– Я приїхав до будівлі у пожвавленому районі Одеси, без парканів та замків – реабілітаційний центр відкритого типу, завершити лікування у якому можна будь-якої миті. Першою людиною, з якою я познайомився, там був керівник Олександр Юрійович Ахмеров про професіоналізм якого я вже давно чув. Олександр Юріович провів зі мною коротке інтерв’ю та направив далі до консультантів для розміщення. Усі консультанти «Сходів», кожен зі своєю певною залежністю в минулому, дипломовані та висококваліфіковані фахівці, які шанобливо ставляться до кожного з тих, хто одужує. У всіх приміщеннях чистота, відмінний ремонт і гідні меблі та чудове харчування, що поруч із турботою та відкритістю всіх консультантів створює особливу привітну атмосферу будинку та єднання. Загалом я був у захваті та в передчутті. Одужаючі як хлопці, так і дівчата різного віку, кожен зі своєю залежністю (наркоманія, алкоголізм та ігроманія), життєвими ситуаціями і всіх нас об’єднувала спільна мета: лікування від залежності.
До програми лікування входили такі заходи:
• Групи взаємодопомоги.
• Мала терапевтична група,
• Групова психотерапія,
• Письмова робота,
• Арт-терапія,
• Релаксація (медитація),
• Сімейна освіта,
• Сексуальна освіта,
• Інформаційні заняття.
Також були прогулянки містом, поїздки до моря, настільний теніс і баскетбол. На початку доцільність деяких заходів була для мене не зовсім зрозуміла, але пізніше я зрозумів, що саме ці заходи в комплексі підвищили мою усвідомленість у контексті вміння своєчасної самодіагностики моїх різних психоемоційних станів, в яких я обов’язково опинюся поза реабілітаційним центром, уміння керувати власними почуттями, нового тверезого погляду як на свою хворобу, так і на минуле та майбутнє життя, підвищили мою самооцінку та дали можливість поглянути на багато речей не як наркозалежний. І все ж життя багатогранне і прекрасне.
– Скільки триває лікування?
– Спочатку я “заїхав” на 28 днів стаціонарного лікування і думав, що мені цього буде цілком достатньо. Але як я дізнався, зокрема через різкий, а не поетапний вихід у соціум після реабілітації і відбуваються повернення до вживання. Адже мозок залежного був роками налаштований на те, як вжити знову; багато дій, пов’язаних з наркотиками, вже давно відбуваються на рівні рефлексу, навіть не завжди усвідомлено, тому вкрай важливо починати нове чисте життя у відкритому соціумі поетапно та з підтримкою кваліфікованих консультантів, які знають про ці проблеми з особистого життєвого досвіду. Після закінчення перших двох тижнів лікування мені стало настільки сумно і самотньо, так шкода себе нещасного, я так засумував по рідній квартирі, ліжку і близьким, що аж сльози наверталися на очі і хотілося будь-що під будь-яким приводом з’їздити хоча б на один день додому – просто горішко гірське. Я звернувся з цією бідою до консультанта, на що отримав відповідь, що це так моє бажання вжити намагається в черговий раз обдурити мене, і я навряд чи захочу повернутися, якщо поїду зараз. І справді, у мене в «Сходах» було багато з того, чого не було вдома, моя забита наркотиками свідомість все ще чинила опір моєму одужанню і в той момент я цього анітрохи не розумів. І подібний стан відвідував мою хвору голову не раз, тому було вкрай важливо не залишатись одному і змінювати життя поступово.
В ідеалі процес лікування залежностей розрахована на шість місяців і включає шість програм:
• Стаціонар – цілодобове перебування в центрі, 4-разове харчування. Участь у всіх інформаційних та психотерапевтичних заходах, групах взаємодопомоги. Тривалість до 28 днів.
• Денний стаціонар – перебування в центрі з 9.30 до 20.30, 2-разове харчування. Участь у всіх інформаційних та психотерапевтичних заходах, групах взаємодопомоги. Тривалість до 28 днів.
• Південний стаціонар – перебування в центрі з 12.00 до 20.30, 2-разове харчування. Участь у всіх інформаційних та психотерапевтичних заходах, групах взаємодопомоги. Тривалість до 28 днів.
• Амбулаторна програма – перебування в центрі з 16.45 до 20.30. Участь у всіх вечірніх інформаційних та психотерапевтичних заходах, групах взаємодопомоги. Тривалість до 28 днів.
• Програма «Лайт» – участь в інформаційних та психотерапевтичних заходах 4 рази на тиждень із 16.45 до 20.30. А також відвідування загальних зборів терапевтичних зборів 1 раз на тиждень. Тривалість до 28 днів.
• Програма «Супер Лайт» – участь в інформаційних та психотерапевтичних заходах 3 рази на тиждень з 16.45 до 20.30. А також відвідування загальних зборів терапевтичних зборів 1 раз на тиждень. Тривалість до 28 днів.
• Протирецидивна – підтримуюча програма. Складається за індивідуальним планом, з урахуванням рекомендацій співробітників центру та побажання пацієнта.
З урахуванням набутих знань у «Сходах», вивчення моєї залежності і погляду на неї зовсім по-новому, як на мою реальну хворобу, впоратися з якою мені було не під силу, я вирішив продовжити своє лікування за програмами після стаціонарного лікування так як моя свідомість наркомана, як і раніше, продовжувала підкидати мені життєвих проблем, що з’явилися раптом, – з роботою, квартирою, купівлею нової куртки та іншим, аби не займатися лікуванням – я був ще, як я говорю, нестабільним.
– Як змінилося твоє життя зараз і чи виникає бажання вжити?
– Ну цей мій новий життєвий етап мені особливо приємний – тепер я задоволений собою і не проти похвалитися поки що хоч і не великими, але настільки значними для мене особистими досягненнями. Насамперед повністю змінив колишнє коло спілкування та залишив минуле позаду. Навіть пробачив себе за роки наркоманії, оскільки тільки на почутті своєї провини і жалю до себе можна легко повернутися до вживання знову. Влаштувався на роботу, займаюся житловими моментами, купив нові меблі в будинок і готуюся зробити ремонт, як і раніше, відвідую збори рупи взаємодопомоги за місцем проживання, змінився і зовнішній вигляд, займаюся своїм здоров’ям, яке загубив за роки вживання. Звичайно ж, помилки минулого забути неможливо, лише пробачити себе та відпустити їх. Кожного колишнього у вживанні думки про наркотик не залишають до кінця життя. Чим більший термін чистоти, тим рідше і рідше подібні думки, але повністю вони не зникнуть – тепер я вмію жити з цим і навчився цим керувати завдяки Господу Богу. Колись я спостерігав, як змінювалося життя мого колишнього співспоживача без наркотиків і в моєму випадку мені це здавалося недосяжним. Тепер на його місці я і дякую Всевишньому. Хочу висловити слова моєї щирої подяки групі взаємодопомоги, Міжнародному Благодійному Фонду «Сходи», громадській організації «Сонячне Коло» та фонду «Aidsfonds» (Нідерланди) за участь у моєму одужанні.
– Виходячи з особистого досвіду, щоб ти порадив тим, хто хоче «зав’язати» з наркотиками?
– Найголовнішим тут є особисте усвідомлене бажання припинити вживання психоактивних речовин. Без цього жоден із методів працювати не буде, абсолютно незалежно від його вартості та тривалості. Групи взаємодопомоги, реабілітаційні центри, підшивання, гіпноз – це все індивідуально. Без особистого бажання та низки певних дій наркозалежного лікування за будь-яким із цих методів принесе лише тимчасовий ефект, що вкрай небезпечно для наркозалежного, тому що кожне повернення до вживання може стати для нього останнім, оскільки під час повернення багато хто вмирає від передозувань. Необхідно усвідомити, що результат вживання будь-якого наркотику неминучий – це лікарня, в’язниця або смерть від передозування (смерть – це в кращому випадку). Питання лише часу і не побоюсь повторитись, це неминуче. Незалежно від наявності рахунку в банку, багатих батьків, соціального статусу, становища в суспільстві, наявності або відсутності житла, рівня виховання та особистих амбіцій, абсолютно будь-який наркотик робить нас безсилими наркоманами, яким впоратися з цією хворобою поодинці, без правильної підтримки та справді якісних методик просто неможливо. Багато хто припиняє вживання лише завдяки відвідуванню зборів групи взаємодопомоги, не потрапивши до реабілітаційного центру жодного разу, хтось усю «дорогу» їздить «ребцентрами» і після повернення знову і знову повертається до вживання. Багато реабілітаційних центрів застосовують Програму 12 Кроків, але без групи взаємодопомоги подібна методика, як правило, не ефективна і це лише викинуті гроші. У моєму індивідуальному випадку лише відвідування груп до реабілітаційного центру, під час лікування та після його закінчення дало такий довгоочікуваний результат. Усвідомте, що ви дійсно хворі, що поодинці «зістрибнути» вам не під силу, прийміть для себе рішення «кинути», познайомтеся з групою взаємодопомоги у вашому місті (участь у зборах анонімна та конфіденційна), щосили хапайтеся за цю унікальну і безкоштовну можливість, докладайте максимум зусиль і дій для початку нового життя, якщо ви намагаєтеся, але у вас не виходить, не падайте у бездіяльність і не чекайте наступного повернення до вживання – звертайтесь до реабілітаційного центру, програма лікування в якому буде дійсно якісною та ефективною, після закінчення реабілітації так само не забувайте про групи і збільшуйте час своєї чистоти та душевного спокою і пам’ятайте, що ніхто не зрозуміє і не підтримає вас краще, ніж колишні наркозалежні. Перший рік «чистоти» буде незвичайним для вас. Якщо раптом ви дали слабину і знову вжили – не втрачайте надії, не бійтеся, повертайтеся і починайте свій шлях заново і ніколи не забувайте, що результат вживання наркотиків у всіх той самий. Почніть нове життя вже сьогодні.
