Конспірологічні теорії, здається, супроводжують людину буквально з початку часів. По суті, вони з’являються і розвиваються паралельно і чи не на зло офіційній науці. На будь-який аргумент вчених у теоретиків змови, здається, припасений контраргумент.
Що ж нам з цим робити? І чому конспірологія це далеко не так вже нешкідливо, як може здатися на перший погляд. Спробуємо розібратися.
Просто нова обгортка
Стверджувати, що конспірологія — продукт постінформаційного суспільства, невірно: достеменно відомо, що в теорії змови вірили і патриції в Стародавньому Римі, і середньовічні феодали. Так що римські форуми за рівнем конспірологічного екстазу нітрохи не поступалися інтернет-форумам.
Сьогодні майже в кожного жителя Землі, за винятком громадян деяких країн третього світу, є який-не-який смартфон і доступ у світову мережу, ціна котрої сильно впала.
І інтернет, як свого часу традиційні ЗМІ, має подвійний ефект: управління та дезорієнтації. Як писав відомий французький соціолог Жан Бодрійяр у книзі «У тіні мовчазної більшості, або Кінець соціального», мас-медіа одночасно «нарощують виробництво соціального» та «нейтралізують» його. У результаті формується великий шар населення, який просто не може правильно декодувати повідомлення і стає заручником всього видовищного та скандального, що створює благодатний ґрунт для поширення теорій змови.
Ейджисти скажуть, що вся річ у поколінні бумерів. Вони виросли поза цифровою реальністю та не підготовлені до самостійної фільтрації такого масиву інформації: у них просто не розвинена ця навичка.
Показово, що в тиктоці — напевно, наймолодший за контингентом соціальної мережі — поширився мем, коли стався глобальний збій в екосистемі Facebook: алегоричний персонаж, який зображає представника покоління старше 35 років, сумує, що не може розкривати змови світового уряду і проводити розслідування змов на улюблених платформах.
Така думка щодо покоління 35+ сформувалася завдяки окремому виду мистецтва передачі «секретної інформації» – це пересилання голосових та текстових повідомлень до WhatsApp. Коли один знайомий колеги брата дружини нібито має певні відомості з перевірених джерел, найчастіше бумерам простіше повірити їм, ніж, наприклад, запевненням офіційних органів.
Чутки, як основа
Але якщо з поколінням 35+ все більш-менш зрозуміло з соціально-історичної точки зору, то ситуація з міленіалами і навіть, здавалося б, найбільш просунутим поколінням (не до столу буде сказано) Z — не дуже. Адже й вони схильні якщо не до тотальної віри в конспірологію, то як мінімум сумнівів у правдивості офіційних версій подій.
Важливо також розуміти, що, як правило, основу конспірології становлять банальні чутки та ефект зіпсованого телефону. Загалом ні для кого не секрет, що людям подобається пліткувати, бо це в тому числі дає відчуття володіння секретною інформацією, а отже, посилює почуття влади.
Джек Шафер, професор Університету Західного Іллінойсу, пише, що найчастіше плітки виникають природним чином і більшість часу циркулюють у суспільстві практично неусвідомлено, просто розфарбовуючи одноманітні будні та пожвавлюючи офісні розмови.
Однак часом чутки, особливо ті, що поширюються у соціальних мережах, перестають бути невинними зав’язками для смол-току.
Основний, глобальний мотив, здається, лежить на поверхні. Людський мозок у всі епохи прагнув пояснити все, що відбувається, хоч якось упорядкувати хаос і надати сенсу.
Така, по суті, захисна реакція призводила до зародження релігій, розвитку наукових дисциплін, удосконалення медицини… І повного спотворення реальності…
Ось вам приклад
Ви, скоріше за все, хоч раз у житті чули про «Вікно Овертона». Ця концепція не є науковою, її не використовують науковці. «Вікно» придумав політичний аналітик для зручності власної роботи (і для політиків, що балотуються на виборах). Найближчий науковий аналог «Вікна» — теорія фреймів, але концепція Овертона дуже спрощує цю теорію.
Концепцію «Вікна Овертона» згодом спотворили, особливо у російськомовному просторі. Багато хто вважає, що це інструмент, за допомогою якого можна зробити соціально схваленою будь-яку, навіть найрадикальнішу ідею.
У січні 2014 року користувач Живого Журналу під ніком Zuhel опублікував пост, на який з того часу часто посилаються люди, які неправильно розуміють концепцію «Вікна Овертона».
У своїй статті користувач заявляв, що «американський соціолог Джозеф Овертон описав технологію зміни ставлення суспільства до принципових для цього суспільства питань».
Також він прогнозував, що «роботу з легалізації педофілії та інцесту буде завершено в Європі вже найближчими роками». Далі автор описував, як, на його думку, за допомогою безвідмовної технології Овертона можна нормалізувати канібалізм.
Подібний виклад ідеї швидко перейняли й інші конспірологи та ультраконсервативні медіа. Про «технологію руйнування суспільства на 5 кроків» писали на православних сайтах, а Нікіта Міхалков присвятив цілий випуск своєї програми переказу того, як можна нормалізувати канібалізм за допомогою «технології знищення та легалізації гріха».
До початкової концепції всі ці публікації не мають жодного стосунку. І річ не тільки в тому, що Овертон – політолог, а не соціолог (це різні спеціалізації). Що важливіше, один із творців концепції Джозеф Ліман прямо заявляв про неправильність такого сприйняття «Вікна Овертона».
Чому так?
На прикладі з «Вікном Овертона» можна зрозуміти одну річ, – крім будь-якого соціального потрясіння величезну роль появі теорії змови грає наявність зовнішнього ворога.
Так, під час епідемії іспанки у 1918 році у Великій Британії та Сполучених Штатах була поширена ідея, що вірус цього грипу був створений спеціально з метою знищення людей. Зокрема, прихильники цієї ідеї вірили, що ця «біологічна зброя» була розроблена німцями — їхнім головним ворогом у Першій світовій війні.
Так само антисемітизм супроводжувався теоріями, пов’язаними з єврейською змовою. Наприклад, у фашистській Німеччині широкого поширення набула ідея, згідно з якою поразка німців у Першій світовій війні — справа рук єврейського народу. Крім того, Гітлер вірив, що євреї таємно намагалися встановити панування над світом і звинувачував їх у капіталізмі та комунізмі одночасно.
Особливо конспірологічні теорії процвітають там, де суспільні чи інші потрясіння та «ворог» є одночасно, адже наявність відповідного винуватця дозволяє знайти просте пояснення для такого складного явища, як криза. Буває, що цапом-відбувайлом призначається той, хто може сприяти врегулюванню кризи. Наприклад, у цілій низці теорій про пандемію COVID-19 фармацевтичні компанії звинувачуються в прихованні інформації про справжній склад або побічні ефекти вакцин від коронавірусу.
Загроза цивілізованому суспільству
Всі ці приклади дозволяють побачити взаємозв’язок між конспірологічними теоріями, поляризацією суспільства та його радикалізацією. При розколі суспільства представники протилежних таборів не тільки ще більше зміцнюються у своїй думці з приводу найгостріших проблем, а й чіткіше окреслюють коло осіб, чия думка відрізняється від їхньої власної.
Теорії змови висвітлюють певні групи осіб у жахливому світлі, приписуючи останнім злісні наміри, злочинні та руйнівні дії. Вони перетворюють їх на «ворогів», тим самим виправдовуючи застосування до них радикальних заходів.
Ці події наголошують на небезпеці конспірологічного мислення як для суспільства, так і для самих конспірологів. Посилюючи поляризацію суспільства, теорії змови можуть сприяти його радикалізації та підривати демократичні інститути, створені саме для того, щоб допомагати громадянам та захищати їх.
Тому давайте нарешті вчитися працювати з інформацією, перевіряти її та не піддаватися на агресивні провокації, особливо під час гострої фази інформаційно-психологічної війни.
Юхим Рубінштейн (м. Умань)
